"Травми мої,травми мої,сумно мені з вами..." («Мои травмы,травмы мои,грустно мне с вами...»)

          

«Травми мої,травми мої,сумно мені з вами…»  

Одна жінка ділилась спогадами: «З 3 місяців до 6 років я жила в Сибірі. Холод неймовірний! Вночі вставала,щоб в садочок іти…Темнота і мерзлота!Це психологічна травма,правда?». Це буде травмою тоді,коли крім холоду і ночі немає нічого теплого і світлого.На те,як ми проживаємо певні моменти нашого життя,впливають не так вони самі (моменти),як контекст,в якому це все відбувається. Приклад:похід дитини до стоматолога.Одна мама довго налаштовувала,підтримувала,була теплою до дитини.Стоматолог теж був толерантним і терплячим.Було страшно,можливо,боляче,але не травматично.Мама нагримала,лікар був суворим,проігнорували дитину,її переживання,або й насварили-зовсім інша історія.

     Якщо у будь-якій ситуації(загроза життю,втрата близьких,розлучення,банкрутство…) дитина/дорослий отримали прийняття, підтримку, розуміння, допомогу…,криза проживається менш травматично.

      Травма-одноразове,інтенсивне переживання,яке вражає всю душу,і не може абсорбуватись (проковтнутись,прийнятись) і «метаболізуватись» (до кінця припрацюватись, «перетравитись» психікою) (О.Моховіков,Є.Дихне). 

     Травми,метафорично,бувають як намистинки нанизані на нитку життя-різного кольору, різного калібру.А бувають як кулон-один,але масивний,важкий.І все було б гарно,якби не біль і море інших переживань;якби не ретравматизація кожного разу,коли потрапляєш у схожі обставини життя,подібні ситуації в стосунках (як в часі травми).Та й доведено,що ми несвідомо відтворюємо собі той травматичний простір,в надії прожити все по-іншому. Конструктивне проживання вивільняє енергію,дає силу змінювати звиклі,але не дуже дієві патерни поведінки. З'являється можливість у простіший спосіб реалізовувати свої потреби і отримувати від цього більше задоволення. Чого ще треба людині для щастя?☺ 

   «Обличчя» травми.

Травматичний досвід завжди впливає на енергію людини, відображається на темпі і сприйнятті життя:біло-чорна палітра,відсутність півтонів;все надто повільне або мега-швидке (локомотив,який пролітає пейзажі)- схильність до крайнощів. Душа завмирає у тілі,або тікає (дисоціює) з нього,не вступаючи у контакт з людьми,а,іноді, з самим собою,власними почуттями і бажаннями,потребами. Втрачається чутливість не тільки в моменти щастя чи болю,а й при небезпеці. Шокові травми (ті,які загрожують життю) можуть порушувати інстинкти (самозбереження,розмноження…). 

    Травми через призму бодінаміки

У цьому підході характер особистості розглядають як 7 структур,пов'язаних з певними віковими періодами і фізичним розвитком в них.Травми у першій половині періоду називають «ранніми»,у другій-«пізніми». При відсутності травм або після їх проживання,особистість «збалансована». 

    ׀׀׀триместр вагітності ( пренатальний період)- 3 міс. після народження-викристалізовується структура ІСНУВАННЯ-наш фундамент. Травма у першій половині цього періоду,або будь-яка загроза життю в цей період  - формується ментальний тип особистості,у другій-емоційний. Ментальні керуються виключно розумом,емоційні-почуттями.В нормі-це баланс між «думати» і «відчувати», при травмі-відповідна акцентуація.

  Що травматичним є в цей період? Депресії мами,конфліктні ситуації навколо неї і дитини,погане харчування,недостатнє внутріутробне живлення,перебування без мами/дорослого, відсутність відповіді мами/дорослого на плач дитини…  

   1міс.-1,5рр.-структура ПОТРЕБ-дитина вчиться відчувати і усвідомлювати власні потреби.1-10 міс.-рання потреба-травматики цього періоду не відчувають власної потреби, відповідають вимогам мами,а потім-вимогам інших значимих людей.Ілюстрація: «Що будеш їсти?»,відповідь «Та те,що й ти!».

   10 міс.-1,5рр.-пізня потреба. Якщо дитя травмується у цей період чи мама/значимий дорослий постійно задовольняють «не ту» потребу (хоче пити-ведуть гуляти)-формується недовіра, «Ніхто не може задовільнити мені те,чого я хочу!» ,часто знецінюється УСЕ, що дається.

     До 6 міс.(навіть, до року) формується БАЗОВА БЕЗПЕКА до світу – шизоїдна частина особистості (гештальт-підхід). Тому травми і фрустрації на цьому етапі приводять до відчуття небезпеки і недовіри. 

   8 міс.-2,5рр.-АВТОНОМІЯ. Дитина починає відрізняти себе від мами, вибудовується «Я» . Головним завданням є організація власних імпульсів. Малеча тягнеться до нового і цікавого. Травми цього періоду ведуть до слабких границь Я, звідси схильність до злиття або страх близькості. Важко переносять напруження в стосунках- дефлексують, зіскакують. Уникають конфліктів. З насторогою і без енергії зустрічають новизну або зміну вибудуваних планів.

    2-4 рр.-ВОЛЯ. Час,коли дитина вперта,хоче робити усе по своєму. Проживає в цей період кризу «Я САМ!». Важливо сприяти спробам і підтримувати позитивний результат. Це дає малечі відчути власну силу і отримати досвід,що її приймають. Травма в цьому віці робить вибір проблемою і впливає на прояв агресії.

    В ранній волі (2-3 рр.) формується комплекс жертви, схильність до почуття вини (в більшості випадків, безпідставного). Не те сказав..,не так глянув..,не те обрав…Це переживання ніби штопорить перебіг життя: замість насолоджуватись ним,контактувати з людьми і світом,особа розбирає власні думки,програє в голові різні сценарії (ретрофлексує).Перевагами акцентуації у ранній волі є витривалість і здібності хорошого виконавця.

   Пізня воля (3-4рр.)- виростають бійцями і критиками.Через зверхність з'являються труднощі у стосунках. 

  3-6 рр.- структура ЛЮБОВІ І СЕКСУАЛЬНОСТІ. Основне завдання періоду:збалансувати почуття і прояви сексуальності. Травматики у ранньому періоді-затяті романтики. І все було б чудово,якби ідеальним уявленням про відносини відповідали реальні люди.У пізньму періоді- формується тип поведінки звабника,все спрощується до сексу.Почуття скупі.  

  5-9 рр.- структура ВЛАСНОЇ ДУМКИ. В цьому періоді дитині важливо навчитись формувати власну думку,відстоювати її і вміти змінювати. Ранні травми цієї структури ведуть до замкнутості. По при існування власного бачення, мовчазні,піддаються іншим. Пізні-ототожнюють себе з власною думкою: «Якщо ти не приймаєш моєї точки зору,то ти не приймаєш мене!».Не витримують критики. 

  7-12рр. –структура СОЛІДАРНОСТІ І ПРОЯВУ СЕБЕ. Важливо знайти баланс між очікуваннями оточення і власними імпульсами ,між приналежністю до роду,групи… і своєю унікальність. Непрожита травма у 7-9рр. веде до безумовної приналежності (діє,як усі; живе,як інші) і втрати себе. Пізні травматики цієї структури (9-12рр.) конкуруючі,лідери,в групі можуть бути тільки за умови власної кращості. Важко переживають своє безсилля,в цей момент бувають агресивними і принижують інших. 

  Ви мабуть помітили,що вікові періоди накладаються: травма є пізньою в одній структурі і ранньою в наступній.Це впливає на її прояви.

   У всіх структурах характеру,крім «існування», шокова травма(загрожує життю)  провокує «трансмаргінальну поведінку» -деструктивні моделі,які приводять до фрустрації і ретравматизації.Приклад: хочу подобатись,романтичних стосунків,бути коханою,в той момент-зваблюю,можу провокувати до насилля…Трансмаргінал у «волі» буде винитись з будь-якого приводу,але коли справді провиниться-не може попросити пробачення. 

    Через здатність психіки витісняти болючий досвід,люди,буває,не пам'ятають травматичних епізодів свого життя.Або знецінюють,щоб не розконсервовувати неприємних переживань.

       Для проживання треба багато ресурсу,та воно того вартує!

 «Мои травмы,травмы мои,грустно мне с вами...» 

 Одна женщина делилась воспоминаниями: «С 3 месяцев до 6 лет я жила в Сибири. Холод невероятный! Ночью вставала,чтобы в садик идти...Темнота и мерзлота!Это психологическая травма,правда?». Это будет травмой тогда,когда кроме холода и ночи нет ничего теплого и светлого.На то,как мы проживаем определенные моменты нашей жизни,влияют не так они сами (моменты),как контекст,в котором это все происходит. Пример:поход ребенка к стоматологу.Одна мама долго настраивала,поддерживала,была теплой к ребенку.Стоматолог тоже был толерантным и терпеливым.Было страшно,возможно,больно,но не травматично.Мама накричала,врач был строгим,проигнорировали ребенка,его переживания,еще и отругали-совсем другая история.

Если в любой ситуации(угроза жизни,потеря близких,развод,банкротство...) ребенок/взрослый получили принятие, поддержку, понимание, помощь...,кризис проживается менее травматично. 

 Травма-одноразовое,интенсивное и потрясающее всю душу переживание,которое не может абсорбироваться (поглощаться) и «метаболизироваться» (до конца прорабатываться) психикой. (А.Моховиков,Е.Дыхне). 

 Травмы,метафорически,бывают как бусинки, нанизаны на нить жизни-разного цвета, разного калибра.А бывают как кулон-один,но массивный,тяжелый.И все было бы хорошо,если бы не боль и море других переживаний;если бы не ретравматизацыя каждый раз,когда попадаешь в похожие обстоятельства жизни,подобные ситуации в отношениях (как во время травмы).Да и доказано,что мы бессознательно воссоздаем себе травматическое пространство,в надежде прожить все по-другому.Конструктивное проживание высвобождает энергию,дает силу изменять привыкшие,но не очень действенные паттерны поведения.Появляется возможность проще реализовывать свои потребности и получать от этого больше удовольствия.Чего еще надо человеку для счастья?☺ 

«Лицо» травмы

Травматический опыт всегда влияет на энергию человека, отражается на темпе и восприятии жизни:бело-черная палитра,отсутствие полутонов;все слишком медленное или мега-быстро (локомотив,который пролетает пейзажи)- склонность к крайностям. Душа замирает в теле,или убегает (диссоциирует) с него,не вступая в контакт с людьми,а,иногда, с самим собой,своими чувствами и желаниями,потребностями. Теряется чувствительность не только в моменты счастья или боли,но и при опасности. Шоковые травмы (те,которые угрожают жизни) могут нарушать инстинкты (самосохранения,размножения...). 

Травмы через призму бодинамики

В этом подходе характер личности рассматривают как 7 структур,связанных с определенными возрастными периодами и физическим развитием в них.Травмы в первой половине периода называют «ранними»,во второй-«поздними». При отсутствии травм или после их проживания,личность «сбалансированная». 

 ׀׀׀триместр беременности ( пренатальный период)- 3 мес. после рождения-выкристаллизовывается структура СУЩЕСТВОВАНИЯ-наш фундамент. Травма в первой половине этого периода,или любая угроза жизни в этот период - формируется ментальный тип личности,во второй-эмоциональный. Ментальные руководствуются исключительно разумом,эмоциональные-чувствами.В норме-это баланс между «думать» и «чувствовать», при травме-соответствующая акцентуация.

 Что травматично в этот период? Депрессии мамы,конфликтные ситуации вокруг нее и ребенка,плохое питание,недостаточный внутриутробный обмен,пребывание без мамы/взрослого, отсутствие ответа мамы/взрослого на плач ребенка... 

1мес.-1,5 гг.-структура ПОТРЕБНОСТЕЙ-ребенок учится чувствовать и осознавать собственные потребности.1-10 мес.-ранняя потребность-травматики этого периода не чувствуют собственной потребности, соответствуют требованиям мамы,а затем-требованиям других значимых людей.Иллюстрация: «Что будешь кушать?»,ответ «То,что и ты!».

 10 мес.-1,5 гг.-поздняя потребность. Если ребенок травмируется в этот период или мама/значимый взрослый постоянно удовлетворяют «не ту» потребность (хочет пить-ведут гулять)-формируется недоверие, «Никто не может удовлетворить мне то,чего я хочу!», часто обесценивается ВСЕ, что дается. 

До 6 мес.(даже до года) формируется БАЗОВАЯ БЕЗОПАСНОСТЬ к миру – шизоидная часть личности (гештальт-подход). Травмы и фрустрации на этом этапе приводят к ощущению опасности и недоверия. 

 8 мес.-2,5 гг.-АВТОНОМИЯ. Ребенок начинает отличать себя от мамы, выстраивается «Я» . Главной задачей является организация собственных импульсов. Малыш тянется к новому и интересному. Травмы этого периода ведут к слабым границ Я, отсюда склонность к слиянию или страх близости. Тяжело переносят напряжение в отношениях - дефлексируют, соскакивают. Избегают конфликтов. С настороженностью и без энергии встречают новизну или изменении выстроенных планов. 

 2-4 рр.-ВОЛЯ. Время,когда ребенок упрямый,хочет делать все по своему. Проживает в этот период кризис «Я САМ!». Важно способствовать попыткам и поддерживать положительный результат. Это дает малышу почувствовать собственную силу и получить опыт,что его принимают. Травма в этом возрасте делает выбор проблемой и влияет на проявление агрессии.

 В ранней воли (2-3 гг) формируется комплекс жертвы, склонность к чувству вины (в большинстве случаев, безосновательному). Не то сказал..не так посмотрел..не то выбрал...Это переживание как бы штопорить течение жизни: вместо наслаждаться им,контактировать с людьми и миром,человек разбирает собственные мысли,проигрывает в голове различные сценарии (ретрофлексирует).

Преимуществами акцентуации в ранний воле является выносливость и способности хорошего исполнителя.

Поздняя воля (3-4гг.)- вырастают бойцами и критиками.Через превосходство появляются трудности в отношениях. 

 3-6 гг.- структура ЛЮБВИ И СЕКСУАЛЬНОСТИ. Основная задача периода:сбалансировать чувства и проявления сексуальности. Травматики в раннем периоде-заядлые романтики. И все было бы прекрасно,если бы идеальным представлениям об отношениях отвечали реальные люди.В позднем периоде - формируется тип поведения обольстителя,все сводится к  сексу.Чувства скупые. 

 5-9 гг.- структура СОБСТВЕННОГО МНЕНИЯ. В этом периоде ребенку важно научиться формировать собственное мнение,отстаивать его и уметь менять. Ранние травмы этой структуры ведут к замкнутости. При существовании собственного видения, молчаливые,подвергаются другим. Поздние-отождествляют себя с собственным мнением: «Если ты не принимаешь моей точки зрения,то ты не принимаешь меня!».Не выдерживают критики. 

 7-12рр. –структура СОЛИДАРНОСТИ И ПРОЯВЛЕНИЯ СЕБЯ. Важно найти баланс между ожиданиями окружающих и своими собственными импульсами ,между принадлежностью к роду,группе... и своей уникальности. Непрожита травма в 7-9рр. ведет к безусловной принадлежности (действует,как все; живет,как другие) и потери себя. Поздние травматики этой структуры (9-12рр.) конкурирующие, лидеры,в группе могут быть только при условии собственной лучшести. Тяжело переживают свое бессилие,в этот момент бывают агрессивными и унижают других. 

 Вы наверное заметили,что возрастные периоды накладываются: травма является поздней в одной структуре и ранней в следующей. Это влияет на ее проявления. 

Во всех структурах характера,кроме «существования», шоковая травма(угрожает жизни) провоцирует «трансмаргинальное поведение» -неконструктивные модели,которые приводят к фрустрации и ретравматизации.Пример: хочу нравиться,романтических отношений,быть любимой,в тот момент-соблазняю,могу провоцировать к насилию...Трансмаргинал в «воле» будет винитись по любому поводу,но когда действительно виноват-не может попросить прощения.

 Через способность психики вытеснять болезненный опыт,люди,бывает,не помнят травматических эпизодов своей жизни.Или обесценивают,чтобы не расконсервировать неприятных переживаний.

     Для проживания надо много ресурса,и оно того стоит!