Психічні особливості розвитку творчих здібностей у дітей молодшого шкільного віку

Становлення української державності, інтеграція в європейське і світове співтовариство, відмова від тоталітарних методів управління державою і побудова громадянського суспільства передбачають орієнтацію на людину, розвиток її творчого потенціалу, створення умов для повнішої самореалізації особистості відповідно до її нахилів, здібностей, талантів.

Відповідно до нових вимог дійсності змінюється і характер освіти. Тому, для успішної адаптації дитини в суспільстві її слід привчати мислити нестандартно, оригінально, віднаходити нові варіанти вирішення завдань, постійно працювати над собою, самостійно приймати рішення. Ці якості характеризують творчу особистість.

Серед основних завдань, які ставить перед практичним психологом Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України, відповідно до Концепції реформування загальноосвітньої школи, є робота з обдарованими та творчими дітьми. Ця діяльність проводиться за такими напрямами: виявлення та розвиток творчого потенціалу учнів, їх психологічна підтримка і організація активного, змістовного дозвілля; робота з педагогічним колективом щодо оптимізації навчально-виховного процесу та розвитку креативності самих вчителів; психолого-педагогічна просвіта батьків, психотренінгова робота тощо [7].

Аналіз попередніх досліджень. Про актуальність даної проблеми свідчить підвищена увага та інтерес до неї в останній час з боку дослідників. Так, проблему формування творчої особистості розробляли Н. Подьяков, Д. Узнадзе, А.Запорожец, С. Сисоєва, А. Матюшкін. Досить ґрунтовно питання дитячої творчості, обдарованості вивчали Н. Лейтес і В. Моляко, які досліджували психологію творчості та розробляли принципи розвитку творчості дітей молодшого шкільного віку. У періодичній літературі з’являється все більше публікацій, що стосуються проблематики розвитку творчих здібностей молодшого школяра. Прикладом цього є роботи, А. Горальского, Ж. Лук¢яненко, С. Сажина, Ю. Косоротова та інших.

Проте, незважаючи на великий інтерес до цієї проблеми з боку дослідників, практичне втілення у психолого-педагогічну практику думок та переконань вище названих науковців залишається поки що незначною тенденцією, яка спостерігається лише на базі експериментальних майданчиків, педагогічних центрів. Таким чином у педагогічній практиці породжується ряд суперечностей:

-                     між фундаментальною теоретичною підготовкою педагогічних працівників і недостатнім рівнем їхньої практичної готовності до організації творчої взаємодії з учнями;

-                     між підвищенням вимогливості до рівня освіченості учнів та відсутністю умов для розкриття та реалізації їх творчого потенціалу;

-                     між потенційними розвивальними можливостями навчальних предметів та їх реалізацією традиційними формами і методами навчання тощо.

Подолання цих суперечностей обумовлює об’єктивну необхідність теоретичного обґрунтування педагогічних умов розвитку творчих здібностей молодших школярів у навчально-виховному процесі з метою їх практичного удосконалення.

Метою статті є теоретично обґрунтувати психолого-педагогічні умови оптимального розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Відповідно до мети, визначено таке завдання статті, проаналізувати історико-теоретичні основи досліджуваної проблеми та обґрунтувати психолого-педагогічні умови оптимального розвитку творчих здібностей молодших школярів.

Виклад основного матеріалу. Молодший шкільний вік - період вбирання, накопичення знань, період засвоєння інформації за принципом емоційної переваги. Успішному виконанню цієї важливої життєвої функції сприяють характерні особливості дітей цього віку: довірливе підкорення авторитету, підвищена сприйнятливість, вразливість, наївно-ігрове відношення до навколишньої дійсності. Дякуючи цьому у молодших школярів здібності виступають, головним чином своєю позитивною стороною та мають дуже сприятливий прогноз для розвитку [3]. Висока сприйнятливість до навколишніх впливів є важливою стороною інтелекту у цьому віці. У молодшому шкільному віці на перший план виступає готовність і здатність запам'ятовувати, вбирати. Для учнів провідним є авторитет вчителя. Учні у цьому віці із задоволенням виконують усі його доручення, вказівки, ображаються якщо на них вчитель не звертає уваги або ігнорує.

Надзвичайно важко оцінити дійсне значення ознак здібностей, що проявляються в дитинстві і тим більше передбачити їх подальший розвиток. Нерідко виявляється, що яскраві прояви здібностей дитини, достатні для початкових успіхів в деяких заняттях, не відкривають шляху до дійсних, соціально значущих досягнень. Проте, ранні досягнення дітей не можуть залишати байдужими батьків, педагогів — адже вони можуть вплинути на передумови справжнього таланту [5].

Щоб краще розуміти таких дітей, потрібно перш за все знати і враховувати вікові особливості дитячої психіки. Стрімкий підйом розумових сил у міру дорослішання можна спостерігати у всіх дітей. Збагачення психіки йде в такому темпі, який буде вже недоступним в зрілі роки. Дитинство - неповторна по своїх можливостях пора розвитку. Про ці вікові умови розвитку здібностей і потрібно сказати перш за все, а саме - про такий важливий компонент, як сила нервової системи (про неї судять по здатності витримати інтенсивне або тривале навантаження на нервову систему). Дітей відрізняє (і чим молодша дитина, тим більшою мірою) відносна слабкість, мала витривалість, виснажуваність нервової системи. Спеціальні дослідження показали, що ця вікова слабкість (коли навіть невеликі дії викликають сильну реакцію) - не тільки недолік, але і перевага - саме вона обумовлює дитячу вразливість, жвавість сприйняття. З роками нервова система міцніє різною мірою у різних дітей — а разом з тим і знижується дитяча безпосередня сприйнятливість.

З віком відбувається не тільки збільшення можливостей, але і обмеження, а то й втрата деяких цінних особливостей дитячої психіки. У працях Н. Лейтеса [5] розкритий механізм вікової чутливості, - тієї особливої чуйності на оточуюче, яка властива будь-якому віку дитинства. Вона може виявлятися в своєрідності реагування, в більшій або меншій яскравості уяви, у вибірковості уваги. Неоднаковість вікової чутливості призводить до того, що в окремі періоди дитинства виникають найсприятливіші внутрішні умови для розвитку психіки на якихось головних для цієї пори життя напрямках. А значить, відбувається і підйом відповідних цим “напрямкам” здібностей.

Особливістю психіки людини є те, що її розвиток відбувається під час сну, специфікою ж розвитку психіки тварини є те, що він відбувається в умовах репродуктивної діяльності. Дитина стає школярем тоді, коли набуває відповідну внутрішню позицію, коли орієнтується на суспільну цінність того, що вона робить. В. Давидов вважає, що саме всередині учбової діяльності дитини молодшого шкільного віку виникають властиві їй основні психологічні новоутворення. Ця діяльність визначає характер інших видів діяльності: ігрової, трудової і спілкування [4, с. 117]. Навчальна діяльність, маючи складну структуру (мотивація, навчальна задача, навчальні операції, контроль, оцінка) [8, с. 235], проходить тривалий шлях становлення. Її розвиток буде продовжуватись на протязі всіх років шкільного життя, але основи закладаються в перші роки навчання. Дитина, стаючи молодшим школярем, не дивлячись на попередню підготовку, більший чи менший досвід навчальних занять, потрапляє у принципово нові умови. Шкільне навчання відрізняється не лише особливою соціальною значимістю діяльності дитини, але і опосередкованістю стосунків з дорослими зразками та оцінками, слідуванням правил, загальних для всіх, набуттям наукових понять. Ці факти, так само як і специфіка самої навчальної діяльності дитини, впливають на розвиток її психічних функцій, особистісних утворень і довільної поведінки. Важливим моментом у розвитку творчих здібностей учнів початкової школи є використання розвиваючого навчання у навчально-виховному процесі. Існують різні типи розвиваючого навчання (Д.Б. Ельконін, В.В. Давидов, Л.В. Занков) [6].

Система навчання, розроблена Д. Ельконіним та В. Давидовим, дає значний розвивальний ефект. У початковій школі діти отримують знання, у яких відображуються закономірні відношення об’єктів та явищ; уміння самостійно здобувати ці знання і використовувати їх при вирішенні різноманітних конкретних задач; навички, що проявляються у широкому переносі засвоєної дії у різні практичні ситуації. В результаті теоретичне мислення у своїх початкових формах складається на рік раніше, ніж при навчанні за традиційними програмами. Раніше на рік з’являється і рефлексія – усвідомлення дітьми своїх дій, результатів та способів свого аналізу умов задачі [8, с. 176]. Важливою також є і форма, у якій здійснюється навчальна діяльність молодших школярів. Ефективною виявилась діяльність дітей, які разом вирішують одну навчальну задачу. Вчитель, організуючи спільну роботу у групах учнів, організовує також і їх ділове спілкування один з одним. При груповій роботі підвищується інтелектуальна активність дітей, краще засвоюється навчальний матеріал, розвивається саморегуляція, оскільки діти, контролюючи хід спільної діяльності, починають краще оцінювати свої можливості і рівень знань.

Отже навчальна діяльність – провідний тип діяльності дітей молодшого шкільного віку, що дає змогу розвивати інтелектуальну та емоційну сферу особистості, формувати самооцінку дитини та рівень домагань, розвивати її творчі здібності. Високий рівень розвитку творчих здібностей молодших школярів передбачає високий рівень розвитку таких психічних процесів як мислення (сформованість наочно-образного мислення, тенденція до абстрагування), уяви (легкість побудови образу їх природну логіку, вміння прогнозувати), пам’ять (асоціативна пам’ять, високий рівень процесу запам’ятовування), мовлення (активний та пасивний словниковий запас, вміння висловлювати свою думку), увага (здатність тривалий час зосереджуватися на об’єкті дослідження) тощо. Розвиток усіх цих процесів є визначальним для формування творчої особистості. Але необхідно орієнтуватися на розвиток саме творчого мислення та творчої уяви, оскільки їх передумовами для розвитку творчих здібностей молодшого школяра (саме молодший шкільний вік є сенситивним періодом для розвитку мислення, уява – є підґрунтям для гри – другої за значимістю діяльністю у цьому віці). Таким чином, центральним психічним процесом, що формується на даному етапі дитинства під час навчальної діяльності стає мислення, яке трансформується від домінування наочно-образного та елементарного образного мислення, від допонятійного рівня розвитку та нелогічного розмірковування школяр піднімається до словесно-логічного мислення на рівні конкретних понять.

Дуже важливо у молодшому шкільному віці у навчально-виховній діяльності, що має характеризуватися творчою направленістю, розвинути такі показники творчого мислення як, швидкість і гнучкість думки, оригінальність, допитливість, точність і сміливість. Швидкість думки – це кількість ідей, що виникають за одиницю часу. Гнучкість думки – здатність швидко і без внутрішніх зусиль переключатися з однієї ідеї на іншу; бачити, що інформацію, отриману в одному контексті можна використовувати в іншому. Гнучкість – це добре розвинутий навик переносу (траспозиції). Вона забезпечує вміння легко переходити від одного класу явищ, що вивчаються, до іншого, долати фіксованість методів вирішення, своєчасно відмовлятися від скомпрометованої гіпотези, бути готовим до інтелектуального ризику та парадоксів. Оригінальність – здатність до генерації ідей. За перші три-чотири роки навчання у школі прогрес у розумовому розвитку дітей є досить помітним. Початок цього віку пов’язаний на думку Л. Виготського та Ж. Піаже” [3] із домінуванням доопераційного мислення, а кінець – з переважанням операційного мислення у поняттях. У цьому віці досить добре розкриваються загальні та спеціальні здібності дітей, що дозволяє проводити ґрунтовну роботу щодо сприяння розвитку цих здібностей. Допитливість – здатність дивуватися; відкритість та інтерес до усього нового. Загальні здібності проявляються у швидкості набуття дитиною нових, які відрізняються від загальноприйнятих, до парадоксальних, несподіваних рішень. Вона пов’язана з цілісним баченням усіх зв’язків і залежностей, непомітних під час послідовного логічного аналізу. Саме ці показники є визначальними для формування творчої особистості, яка здатна генерувати нові, оригінальні ідей, шукати альтернативні шляхи виходу з проблемних ситуацій. Сміливість – здатність приймати рішення в ситуаціях невизначеності, не лякатися власних висновків і доводити усе до кінця, ризикуючи особистим успіхом та репутацією [1]. Вони стають передумовами для подальшого повноцінного розвитку особистості, дозрівання її психічних функцій.

На думку Л.С.Виготського, у процесі навчання у молодших школярів формуються також і наукові поняття, які необхідні для становлення словесно-логічного мислення. Для виникнення наукових понять діти повинні мати достатньо розвинуті „житейські поняття”, „житейские понятия прорастают вверх через научные, научные понятия прорастают вниз через житейские” [2, с. 74].

Оволодіння у процесі навчання системою наукових понять дає підстави говорити про розвиток у молодших школярів основ понятійного або теоретичного мислення. Теоретичне мислення дозволяє учню вирішувати задачі, орієнтуючись не на зовнішні ознаки та зв’язки об’єктів, а на внутрішні суттєві властивості і відношення. Розвиток теоретичного мислення залежить від того як і чому вчать дитину, тобто від типу навчання. Розвиток інших психічних функцій залежить від розвитку мислення.

Отже, можна зробити висновок, що період початкової школи є особливим періодом для розвитку творчих здібностей дитини, коли протягом навчання учень характеризується високою синзетивністю. У цьому віці престижним є процес навчання, адже шкільна успішність є важливим критерієм оцінки дитини як особистості з боку дорослих та однолітків, що безпосередньо відображується на самооцінці дитини, її самоповазі та самоприйнятті. Великого значення набуває авторитет вчителя у розвитку особистості дитини, оскільки в цьому віці дитина навчається шляхом механізму наслідування. Тому при організації навчально-виховного процесу врахування цих особливостей розвитку особистості молодшого школяра є необхідною умовою розвитку творчого потенціалу дітей.

Список використаної літератури

1. Барташнікрва І.А., Барташніков О.О. Розвиток уяви та творчих здібностей у дітей 5-7 років. - Тернопіль: „Богдан”, 1998. – 88 с.

2. Волощук І.С. Науково-педагогічні основи формування творчої особистості. – К.: Пед. думка, 1998. – 160 с.

3. Выготский Л.С. Воображение и творчество в детском возрасте: психологический очерк [Текст] / Л.С. Выготский. - 3-е изд.: - М.: Просвещение,1991. - 93 с.

4. Давыдов В.В. Психологические проблемы процесса обучения младших школьников // Хрестоматия по возрастной и педагогической психологии: Работы советских психологов периода 1946-1980. / под ред.: И.И. Ильясова и В.Я. Ляудис. - М.: Изд-во МГУ, 1981. - 304 с.

5. Лейтес Н.С. О признаках детской одаренности // Вопросы психологии. - 2003. - № 4. - С. 13-18.

6. Обучение и развитие / Под ред. Л.В.Занкова. - М.: Педагогіка, 1975. - 354 с.

7. Соціальна робота в Україні та за рубежем: психолого-педагогічні, правові, соціологічні, медичні аспекти (Збірник наукових статей) / Упорядники І.В. Козубовська і О.В.Співаковський. – Ужгород: Видавництво „Мистецька лінія”, 2002. – 328 с.

8. Эльконин, Д. Б. Психическое развитие в детских возрастах [Текст]: избр. психол. тр. / Д. Б. Эльконин; Под ред. Д. И. Фельдштейна; Акад. пед. и социал. наук, Моск. психол.-соц. ин-т. - М.: Ин-т практической психологии; Воронеж: МОДЭК, 1995. - 416 с.