|
|
Правовий захист від насилля дітей в УкраїніАвтор статьи: Яна Кулиш
ПРАВОВИЙ ЗАХИСТ ВІД НАСИЛЛЯ В УКРАЇНІ У даній статті особлива увага приділяється законодавству, яке сприяє попередженню та запобіганню насильства над дітьми в сім’ї. До яких органів, служб та установ необхідно звертатися у випадках необхідності. На що слід звернути увагу для покращення захисту дітей від насильства. Конституція України є найвищою юридичною силою, що встановлює і гарантує охорону та захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина. Це передбачено ст.27 Конституції України - про невід'ємне право на життя, право на захист свого життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; ст.28, в якій говориться, що ніхто не може бути підданий катуванню, жорсткому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню чи покаранню, у тому числі бути підданим медичним, науковим чи іншим дослідам без її згоди; ст.32 – ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України; ст.41 – про право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; ст.46 – про право на соціальний захист; ст.47 – про право на житло; ст.51 – кожне подружжя має рівні права та обов’язки у шлюбі та сім’ї, а також сказано, що сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою; ст. 55 – про права і свободи людини і громадянина, які захищаються судом; ст.57 – про право знати свої права і обов’язки [8]. Правовий захист дитини від насилля ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з Закону України «Про охорону дитинства», а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері, це гарантується в Україні ст. 2 Закону України «Про охорону дитинства» [3]. Декларація прав дитини, прийнята в 1959 році, є першим документом міжнародного масштабу, що захищає права дітей. Батьки, громадські організації, місцева влада призиваються до визнання і дотримання прав дитини [2]. Дитина – особа віком до 18 років (повноліття), якщо згідно з законом, застосовуваним до неї, вона не набуває прав повнолітньої раніше. Згідно ст.10 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на захист від всіх форм насилля, також вона вправі звернутися особисто до органу опіки та піклування, служби у справах дітей, центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді, інших уповноважених органів за захистом своїх прав, свобод і законних інтересів [3]. Крім цього, право дитини звернутися за захистом своїх прав та інтересів безпосередньо до суду, якщо вона досягла 14 років, гарантує ст.152/4 Сімейного кодексу України [8]. Сімейним кодексом України передбачені відповідні правові гарантії охорони і захисту прав та інтересів сім’ї, здійснюється регулювання сімейних відносин, вирішення спорів між подружжям, батьками та дітьми, а також іншими членами сім’ї та родичів, а також визначені правові наслідки стосовно невиконання ними своїх обов’язків [8; 1]. У разі неможливості батьками виконувати свої батьківські обов’язки, вони можуть бути позбавлені батьківських прав. Також слід зазначити, що прийнята низка законів та положень, які сприяють забезпеченню належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, шляхом влаштування їх у сім’ї виховання та спільне проживання [9]. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї» визначає правові і організаційні основи попередження насильства в сім’ї, органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї [4]. Члени сім’ї, які вчинили насильство в сім’ї, несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону [4; 10]. Кримінальним кодексом України не визначається окрема відповідальність за насилля в сім’ї [7]. Адміністративна відповідальність за скоєний злочин в сім’ї передбачена ст.173-2 Кодексом України про адміністративні правопорушення та тягне за собою накладення штрафу від трьох до п’яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від тридцяти до сорока годин, або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням двадцяти відсотків заробітку, або адміністративний арешт на строк до п’яти діб [5]. Слід зазначити, що законодавством передбачені різні форми покарання, в залежності від тяжкості скоєного злочину, - від стягнення штрафу до позбавлення волі строком до 2 років. В деяких випадках на більш тривалі терміни. Однак, існуюча практика показує, що стягнення штрафу за скоєний злочин в сім’ї зупиняє жінок звертатися до міліції, за звичай це впливає на сімейний бюджет, тим самим негативно впливає на всіх членів сім’ї. Таким чином, правовий захист від насильства забезпечує достатньо широкий спектр можливостей. Існує багато органів та служб, які в змозі допомогти та вирішити питання сімейного насильства. В Україні прийнято ряд законів, які сприяють попередженню насильства в сім’ї та гарантують охорону та захист прав, свобод та інтересів людини і громадянина, в тому числі дитини. Однак, треба приділити увагу правовому вихованню дітей та їх батьків. По-перше, слід правильно інформувати про існуючі органи та установи, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї. По-друге, необхідна тісна співпраця громадських організацій та органів влади та місцевого самоврядування. Також слід приділити особливу увагу психологічному відношенню жертв насильства до можливого рішення їх проблеми. Слід розвивати довіру до органів, на які покладаються повноваження, передбачені Законом. Література:
Категория: СТАТЬИ » Статьи по психологии Другие новости по теме: --- Код для вставки на сайт или в блог: Код для вставки в форум (BBCode): Прямая ссылка на эту публикацию:
|
|