Наші границі родом з дитинства (Наши границы родом из детства)

Вагітність-це безумовне злиття мами і дитини.Народження-перший момент сепарації у житті людини.Анатомічні границі вже є,але малюк ще не ідентифікує себе окремою особою.Його «Я» починає з'являтись і міцніти в віці 8міс.-2,5рр.-період АВТОНОМІЇ в тілесно-орієнтованій терапії. Дитина починає усвідомлювати,що вона і мама-різні люди. Намагається робити щось сама.Море цікавості до всього.Завдання мами (значимого дорослого):забезпечити безпеку ,свободу і позитивний результат-так в дитини підтримується інтерес до світу,до життя і віра у власні можливості.

   Трохи тілески…АВТОНОМІЯ накладається на завершення періоду структури  ПОТРЕБ(1-10 міс.) .В цей час мега-важливо давати дитині вибір «між» або з'ясовувати і задовільняти саме її потребу.Якщо малеча хоче гуляти,а їй читають казку (приклад), то формується переконання: «Ніхто не може забезпечити моїх потреб.Я мушу сам!».Такі діти в дорослому віці надіяться тільки на себе,чуже догоджання,часто,знецінюють. 

    Отже,границі «Я» починають формуватися з усвідомлення:

  -моє «хочу» відрізняється від маминого/чийогось хочу;

  -я можу робити щось самостійно,те,що мені цікаво…

   Границі інтимного простору формуються в процесі контактування з мамою/значимим дорослим.Цінно враховувати побажання меньшого,який ще не може відстоювати себе. Як приклад:рідні і дорогі хапають дитину,обіймають,цілують,а вона-кричить,виривається.Мама,замість того,щоб спам'ятати бабусю,втихомирює малечу.А,іноді, й мама задовільняє свою потребу любити,голубити,ігноруючи дитя. І в нього може сформуватись твердження: «З рідними небезпечно,треба тримати дистанцію!».По-житті-небажання тілесних контактів, «прохолода» у близьких стосунках. 

  Особистісний простір людини визначається кімнатою,ліжком,побутовими речами,посудом (улюблене горнятко),одягом,іграшками…Дистанція регулюється почуттями до тих чи інших осіб.Завдання значимих дорослих- оберігати дитину від людей,які їй не подобаються чи лякають.Діти по-своєму сприймають світ,відчувають енергетику оточуючих тоньше,ніж ми;проводять свій фейс-контроль.Нам хтось дуже симпатичний,а дитині явно недовподоби.Ми когось терпіти не можемо,а малеча лепече і тягне рученята до нього.Важливо довіряти дитині у її почуттях,відчуттях-це допоможе сформувати віру у себе,у власну інтуїцію. 

    Іграшки-це,як на мене,окрема тема.Завдання дорослих-допомогти дитині відчувати власне «хочу»,свій простір і у конструктивній формі ,при потребі,відстоювати їх. Але усі старші- «добре» виховані  і щедрість є однією з найцінніших якостей.І в ситуаціях,де діти беруть іграшки їх малюка (а він цього не хоче і протестує),починають виривати і давати чужим,приструнюючи свого.Ще й форми бувають різні:моралізують,ігнорують,агресують і кричать…В моменти,коли таке бачу,серце обливається кров'ю.Дитина потрапляє в складну,часом,страшну ситуацію: мама не на її стороні,мама проти неї,якщо ігнорють-самотність і покинутість; «мою іграшку віддали іншому»-порушення особистісних границь,які хоче і може відстоювати,але чи варто:сили нерівні,мама завжди сильніша в той період життя. І виходи бувають різні:істерика, «А мені все одно!» -через надмір болю і страху,агресія до інших дітей чи до мами…Біда,що ці патерни обходження з своїми і чужими границями формуються і залишаються на все життя .Та ж історія з відстоюванням власних інтересів,цілей,майна…побудовою стосунків…В дорослому віці можуть викривлено сприймати свої можливості,силу,внутрішні ресурси,бо ще з малечку залишились непрожитими важкі,довербальні переживання,які ,найчастіше,трансформуються у напруження і тривогу .

   Образ мами формується підтримуючим,захищаючим…або небезпечним,холодним…Це відображається на дистанції і довірі у всіх подальших стосунка чи витісняється разом з якоюсь частиною Я.

Пильнуйте власні границі і допомагайте в цьому своїм дітям!

Наши границы родом из детства

Беременность-это безусловное слияние мамы и ребенка. Рождение-первый момент сепарации в жизни человека. Анатомические границы уже есть, но малыш еще не идентифицирует себя отдельной личностью. Его «Я» начинает появляться и крепнуть в возрасте 8міс.-2,5 гг. -период АВТОНОМИИ в телесно-ориентированной терапии. Ребенок начинает осознавать, что он и мама- разные люди. Пытается делать что-то сам. Море любопытства ко всему. Задача мамы (значимого взрослого):обеспечить безопасность ,свободу и положительный результат- так у ребенка поддерживается интерес к миру, к жизни и вера в собственные возможности.
Немного бодинамики... АВТОНОМИЯ накладывается на завершение периода структуры ПОТРЕБНОСТЕЙ(1-10 мес.) .В это время мега- важно давать ребенку выбор «между» или выяснять и удовлетворять именно его потребности. Если малыш хочет гулять, а ему читают сказку (пример), то формируется убеждение: «Никто не может обеспечить моих потребностей. Я должен сам!».Такие дети во взрослом возрасте уповают только на себя ,часто, обесценивают чужые старания.

Итак, границы «Я» начинают формироваться с осознания:
-мое «хочу» отличается от маминого/чьего-то хочу;
-я могу делать что-то самостоятельно, то, что мне интересно...

Границы интимного пространства формируются в процессе контактирования с мамой/значимым взрослым. Ценно учитывать пожелания меньшого, который еще не может отстаивать себя. Как пример :родные и дорогие хватают ребенка, обнимают, целуют, а он- кричит, вырывается. Мама, вместо того, чтобы опомнить бабушку, успокаивает малыша. А, иногда , и мама удовлетворяет свою потребность любить ,ласкать, игнорируя дитя. И у него может сформироваться утверждение: «С родными опасно ,надо держать дистанцию!».По-жизни- нежелание телесных контактов, «прохлада» в близких отношениях.

Личностное пространство человека определяется комнатой, кроватью, бытовыми вещами, посудой (любимое чашку),одеждой ,игрушками...Дистанция регулируется чувствами до тех или иных лиц. Задача значимых взрослых - оберегать ребенка от людей, которые ему не нравятся или пугают .Дети по-своему воспринимают мир, чувствуют энергетику окружающих тоньше ,чем мы ;проводят свой фейс- контроль. Нам кто-то очень симпатичный, а ребенку явно не понравился. Мы кого-то терпеть не можем, а ребенок лепечет и тянет ручонки к нему. Важно доверять ребенку в его чувствах ,ощущениях- это поможет сформировать веру в себя, в собственную интуицию.

Игрушки- это ,как по мне, отдельная большая тема. Задача взрослых- помочь ребенку чувствовать собственное «хочу»,свое пространство и в конструктивной форме ,при необходимости, отстаивать их. Но все старшие- «хорошо» воспитаны и щедрость является одним из ценнейших качеств. И в ситуациях ,где дети берут игрушки их малыша (а он этого не хочет и протестует),начинают вырывать и давать чужим, приструняя своего. Еще и формы бывают разные: морализируют, игнорируют или кричат...В моменты, когда такое вижу ,сердце обливается кровью. Ребенок попадает в сложную, порой, страшную ситуацию: мама не на его стороне, мама против него, если игнорируют -одиночество и брошеность; «мою игрушку отдали другому»-нарушение личностных границ ,которые хочет и может отстаивать ,но стоит ли:силы неравны, мама всегда сильнее в тот период жизни. И выходы бывают разные :истерика , «А мне все равно!» -через избыток боли и страха ,агрессия к другим детям или к маме...Беда что эти паттерны обращения со своими и чужими границами формируются и остаются на всю жизнь .Та же история с отстаиванием собственных интересов ,целей ,имущества...построением отношений...В зрелом возрасте могут искаженно воспринимать свои возможности ,силу ,внутренние ресурсы ,потому что еще с детства остались тяжелые довербальные переживания ,которые ,чаще всего, трансформируются в напряжение и тревогу .
Образ мамы формируется поддерживающим, защищающим...или опасным, холодным...Это отражается на дистанции и доверии во всех последующих отношениях или вытесняется вместе с какой-то частью Я.

Берегите собственные границы и помогайте в этом своим детям!