Баланс между Брать и Давать. Как это? Баланс між Брати і Давати. Як це?

Ко мне часто обращаются клиенты с вопросом : «Вот я своему партнёру и то, и другое. И всё ему/ей. И всё для него/неё. А в ответ ничего!» И вспоминаем о взрослых отношениях, об умении дарить партнёру любовь и заботу. Чаще с этой проблемой сталкивается в паре женщина. 

И конечно она не довольна . Не устраивает её «игра в одни ворота». Потому что нарушен один из важнейших балансов между Брать и Давать энергию. Вспоминается тост, сказанный много лет назад, на моей свадьбе: «Семейная жизнь, как несение бревна вдвоём. И если один начинает «сачковать», то другому становится тяжелее». Мы все бываем не в ресурсе, нуждаемся в поддержке, но рано или поздно любому надоест тащить на плечах партнёра. Длиться бесконечно долго ничего не может. Когда мы строим отношения, то видим в партнёре взрослую личность. Это уж потом становится очевидным, что произошло усыновление/удочерение. И «несём свой крест». А почему? Да потому что в родительской семье было именно так. Семейный сценарий. Мы с молоком матери впитываем, как правильно строить отношения, как распределять семейные обязанности. И получаем тот же результат, что был и у родителей. Но добавляется ещё и не понимание со стороны партнёра. Ведь у него в голове своя программа, свой «родительский» сценарий. В начале отношений, острые углы сглаживаются за счёт эйфории влюблённости, а когда приходит «бытовуха», то разность сценариев проявляется во всей красе. Желание воплотить родительскую форму построения отношений приводит часто к манипуляциям, шантажу, подкупу. Ведь: «Я точно знаю, как правильно должно быть». И семейная жизнь превращается в поле битвы, забирающую массу энергии, сил. Появляется раздражительность, злость, обида, агрессия. Не многие безболезненно проходят эту фазу семейной жизни. Иногда мы изначально выбираем в партнёры человека, с которым можем реализовать родительский сценарий. Но чаще бывает по-другому. Если у партнёров не получается создать свой общий сценарий, то «победитель» получает в «приз» «усыновление/удочерение» партнёра и несение ответственности за всю семью. 
Сергей Тыква врач - психотерапевт 

До мене часто звертаються клієнти з питанням: «Ось я своєму партнерові і те, і се. І все йому / їй. І все для нього / неї. А у відповідь нічого! »І згадуємо про дорослі відносини, про вміння дарувати партнерові любов і турботу. Найчастіше з цією проблемою стикається в парі жінка.

І звичайно вона не задоволена. Не влаштовує її «гра в одні ворота». Тому що порушений один з найважливіших балансів між Брати та Давати енергію. Пригадується тост, сказаний багато років тому, на моєму весіллі: «Сімейне життя, як несення колоди удвох. І якщо один починає «сачковать», то іншому важче нести». Ми всі буваємо не в ресурсі, потребуємо підтримки, але рано чи пізно будь-якому набридне тягти на плечах партнера. Тривати нескінченно довго нічого не може. Коли ми будуємо відносини, то бачимо в партнері дорослу особу. Це вже потім стає очевидним, що сталося усиновлення / удочеріння. І «несемо свій хрест». А чому? Та тому що в батьківській родині було саме так. Сімейний сценарій. Ми з молоком матері вбираємо, як правильно будувати відносини, як розподіляти сімейні обов'язки. І отримуємо той же результат, що був і у батьків. Але додається ще й не розуміння з боку партнера. Адже у нього в голові своя програма, свій «батьківський» сценарій. На початку відносин, гострі кути згладжуються за рахунок ейфорії закоханості, а коли приходить «битовуха», то різниця сценаріїв проявляється у всій красі. Бажання втілити батьківську форму побудови відносин призводить часто до маніпуляцій, шантажу, підкупу. Адже: «Я точно знаю, як правильно має бути». І сімейне життя перетворюється в поле битви, забираючи масу енергії, сил. З'являється дратівливість, злість, образа, агресія. Мало хто безболісно проходять цю фазу сімейного життя. Іноді ми спочатку вибираємо в партнери людину, з якою можемо реалізувати батьківський сценарій. Але частіше буває по-іншому. Якщо у партнерів не виходить створити свій загальний сценарій, то «переможець» отримує в «приз» «усиновлення / удочеріння» партнера і несення відповідальності за всю сім'ю.
Сергій Тиква лікар - психотерапевт.