Складання розповідей за ілюстраціями

Одне з важливих і чи не найскладніших завдань розвитку мовлення – набуття дітьми вміння самостійно складати розповіді. Вміння розповідати формується в дитини поступово, протягом усього перебування в дошкільному закладі за умови систематичного навчання. А позаяк у дидактиці навчання складати розповіді ґрунтується головно на наочному матеріалі – передусім, на картинках, ілюстраціях, завдяки яким збагачуються знання, розвиваються образне мислення й мовлення, – то саме цей матеріал найбільш поцінований у роботі з дошкільнятами.

Зорієнтовані розповідати за ілюстраціями до знайомих творів, діти вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти зображене, помічати перший і другий плани, логічно й послідовно викладати свої думки.

Однак лише сама картинка не може зацікавити малих, викликати у них бажання говорити, якщо під час розглядання не ставляться розумові завдання, відсутня мовна мотивація. Заохочуючи дитину розповідати, дивлячись на малюнок до художнього тексту, педагог стимулює її мовний розвиток: збагачення та активізацію лексики, формування звуковимови та вживання правильних граматичних форм, розвиток зв’язного мовлення.

Педагог має навчати своїх підопічних розуміти сюжет малюнків, які супроводжують казку, оповідання чи вірш, помічати зв’язки між предметами й персонажами, тобто навчати сприймати й розуміти зображене.

Діти різного віку по-різному сприймають художню ілюстрацію, тож і навчання в кожній віковій групі будується адекватно. Так, молодшим дошкільнятам вихователь пропонує сказати, кого намалював художник; відповісти на деякі прості запитання за змістом твору, збагачуючи цим їхню лексику, активізуючи мовлення.

У середньому дошкільному віці діти, дивлячись на ілюстрацію, вже можуть розповідати про зображене на ній – спочатку за допомогою запитань дорослого, а згодом самостійно. Відтак педагог навчає їх упізнавати персонажів казки чи оповідання, сприймати сюжет і складати коротеньку зв’язну розповідь. Тобто робота спрямовується на формування знань про композицію твору.

Старші дошкільнята вчаться правильно сприймати задум художника, розуміти відтворене в ілюстрації, помічати головну сюжетну лінію та другорядні деталі.

Будувати цілісні, розгорнуті висловлювання за ілюстраціями, як уже зазначалося, допомагають запитання педагога. Вони зорієнтовують дітей на найбільш точне виявлення ознак та властивостей предметів, типових рис персонажів, особливостей явищ та вчинків. Насамперед, пропонуються запитання, які спонукають описати загальну обстановку. Водночас їх слід обов’язково пов’язувати із тим, що зображено на конкретній ілюстрації. Треба вчити дошкільнят дивитися на тло, на деталі немовби разом із героєм подій, його очима.

Після першої розповіді котрогось із дітей за малюнками варто звернутися до всіх вихованців із запитаннями: "А може, було якось інакше? Чи могло б бути інакше? Як ти гадаєш, що відбувалося (відбудеться) перед цим (після цього)? Що могло б статися?" тощо.

Що ж нового додають подібні запитання до побудови дитиною зв’язної розповіді? По-перше, в неї змінюється мотивація: з’являється прагнення не лише передати враження від візуального сприйняття, а й обґрунтувати свою думку щодо зображеного, назвати конкретні ознаки, які допомогли дійти того чи того висновку. По-друге, задіюється механізм довільної регуляції пізнання. Запитання дорослого надають пізнавальному процесу проблемного характеру, спонукають шукати способи розв’язання проблем, віднаходити найбільш імовірні зв’язки.

Отже, запитуючи дітей про зображене, вихователь навчає їх послідовно й осмислено сприймати ілюстрацію, виділяючи в ній головне, зв’язано розповідати. Але якщо педагог часто вдаватиметься до запитань на підказку: "Xто (що) тут намальований (намальовано)?", – то отримані відповіді міститимуть звичайний перелік, діти не будуватимуть зв’язної розповіді, а отже, гальмуватиметься їхній мовленнєвий розвиток.

У роботі зі старшими дошкільнятами недоцільно охоплювати запитаннями весь матеріал ілюстрацій. Варто звернутися до дітей, наприклад, ось так: “Про що ми вами ще не розповіли, розглядаючи ілюстрації?” Це ненав’язливо спонукатиме до самостійного подальшого розглядання малюнків, діти жвавіше долучатимуться до розмови. Добре також спиратися на уяву дитини, заохочувати її розгортати зображені події, продовжувати їх у часі. П’ятирічні дошкільнята в другому півріччі здатні складати розповіді за ілюстраціями вже без участі вихователя, самостійно міркуючи й передаючи словами зміст намальованого. Нагадуємо: під час розповідання не слід зупиняти малого оповідача своїми зауваженнями. Їх можна висловити лише тоді, коли дитина завершить розповідь.

Старшим вихованцям по силі творчі завдання з використання художніх ілюстрацій та власних малюнків: скласти розповідь за малюнком на самостійно обрану тему; подати зразок творчої розповіді за ілюстрацією до певного твору, виділяючи в ній вигадане; побудувати розповідь за планом, який запропонував вихователь. Діти можуть спробувати розповісти про те, що відбувалося до того моменту, який відтворив художник; уявити, що сталося б із героями, зображеними на ілюстраціях, коли б ситуація змінилася; придумати своє закінчення поданої розповіді.

У старшому дошкільному віці, коли активність зростає, а мова вдосконалюється, дитина здатна самостійно складати розповіді за знайомими ілюстраціями. На занятті з розвитку мовлення розв’язується низка завдань:

• виховується цікавість до складання розповіді за ілюстрацією;
• діти вчаться правильно розуміти її зміст;
• формується вміння зв’язано й послідовно описувати зображене;
• активізується й розширюється словниковий запас;
• діти вчаться граматично правильно будувати речення й оповідь загалом.

У процесі ознайомлення дошкільнят із художньою ілюстрацією важливу роль відіграє мовленнєва творчість. На першому етапі її розвитку педагог розповідає про різні способи побудови сюжету казки, оповідання, підводить дітей до усвідомлення авторства твору. На другому етапі текст зіставляється з ілюстраціями, тобто вони слугують створенню словесних образів. Третій етап розвитку мовленнєвої творчості дітей – колективне придумування розповіді за поданими малюнками.