Ok, Google… Робота в «трійках»!

Що таке «трійка» і навіщо взагалі вона потрібна?

Однією із обов’язкових вимог до сертифікації для учасників програми підготовки гештальт-терапевтів УОППГП є 200 годин роботи в малих групах – «трійках». Трійка зустрічається що 1-2 тижні, працює упродовж трьох годин і після кожної п’ятої зустрічі запрошує супервізора.

Коли починати?

Зазвичай починають роботу у трійках на початку другого року навчання у Програмі підготовки гештальт-терапевтів. Однак їх також варто і можна починати й під час першого рівня. Тут учасники виконують вправи на усвідомлення за книгою «Практикум по гештальт терапії» Ф. Перлза.  Але в такій «трійці» вони не працюють у форматі клієнт-терапевтичних стосунків, тож супервізора запрошувати не потрібно.

Є якісь правила?

Робота у «трійках» - це хоч і практикум, проте все ж терапевтична робота. Тому тут дотримуються обов’язкових правил для малих груп, зокрема – конфіденційності.

Ролі...

У «трійці» кожен з учасників виконує такі функції: Терапевт, Клієнт, Спостерігач. Ролі бажано закріпити. Як це відбувається – не важливо (можна домовитися, хто кому хоче бути терапевтом/клієнтом чи попросити допомоги у супервізора, якщо не вдається визначитися).

Для чого супервізор, чи можна обійтися без нього?

Супервізора бажано/треба запрошувати після кожної 5-тої зустрічі. Він допомагає «трійці» «розрулювати» динаміку, якщо виникає напруження, і дає супервізію на роботи учасників. Це важливо бо учасники вчаться «брати» супервізію, і згодом під час сертифікації це може згодитися J Також супервізор може навчати працювати і підказує різні практичні нюанси.

Хто може бути супервізором?

Супервізорами можуть бути студенти останнього року 3 рівня, сертифіковані супервізори і тренери, з якими не було активної роботи. Не може бути актуальний терапевт хоча б одного з учасників «трійки».

Рамки та сеттінг.

Бажано чітко виокремлювати моменти роботи – включно із чаюваннями, печивом і пліткуванням. Потрібно розмежовувати власне роботу у трійці від усіх інших форм спілкування.

Тривалість однієї «роботи» – 30 хвилин. Клієнт виступає у ролі «оповідача», терапевт – активного «слухача». Акцент тут на терапевтичній позиції – можливості спробувати себе у терапевтичній ідентичності чи як спостерігача.

Спостерігач дає відгук (як на групах). Може озвучити метафору роботи. Не бажана комунікація між спостерігачем та клієнтом, а також коли спостерігач дає відгук із клієнтської ідентичності.

Що зустрічі має відбуватися дві або три роботи. Важливо, щоб «працювали» усі. Тож якщо однієї зустрічі ви працювали терапевтом, іншої – маєте бути в ролі клієнта або ж спостерігача. Клієнтські роботи у “трійках” не заміняють індивідуальну роботу з терапевтом (особисту терапію).

Щоденник «трійки»

Зустріч «трійки розпочинається і закінчується шерінгом (записувати не потрібно). Кожен з учасників має мати окремий зошит – щоденник трійки, який ведуть впродовж усього періоду роботи трійки. Бажано, щоб кожен з учасників мав свій індивідуальний щоденник трійки, вкінці їх потрібно буде здати.

Запис у щоденнику виглядає так:

• Дата зустрічі
• Чи присутній супервізор.
• Робота № 1
  • Хто працював, і в якій ролі
  • Про що була робота, якою була заявка, чого хотів клієнт і чи отримав
  • Яка фігура роботи, яка фігура уникання?
  • Які механізми переривання/побудови контакту спостерігалися у клієнта. Які в терапевта.
• Динаміка, з’ясування стосунків (якщо відбувається, два слова «про що»)

Не потрібно багато записувати. Головне щоби було видно, що студент працює і розуміє, що він робить, може проаналізувати.

Про фігуру уникання

На початку роботи «трійки» основне завдання – зрозуміти, про що говорить (намагається сказати) клієнт. І використання емоційного відгуку спостерігача для доступу до фігур уникання. Поступово формат роботи буде змінюватися, вона все більше ставатиме схожою на звичайні терапевтичні сесії.

Про фігуру уникання можна зрозуміти через емоційний відгук спостерігача і через почуття, думки і переживання терапевта, який зупинив їх під час діалогу і не наважився розмістити в контакті з клієнтом.

«Ці зупинені переживання терапевта – теж ключ до фігури уникання клієнта. Згідно польової логіки - терапевтична ситуація одна, а входів в неї декілька. Тут (в трійці) - це двері клієнта, двері терапевта і двері спостерігача». (Е. Калитеевская)

Обговорювання тем, і переживань, які уникає чи зупиняє клієнт, повертає енергію в процес терапії. 

P.S. Окремо хочу подякувати за допомогу у підготовці цієї публікації, а також за методологічні консультації моєму тренерові, психологу, психотерапевту Мирославі Задорожній.