«Довіра підлітків»

Останні 9 років, я вивчаю та взаємодію з такою чудовою віковою групою, як підлітки. Однією із актуальних тем у цьому віці є довіра! Довіра до себе, до батьків, друзів, коханих, до світу. Часто дорослі не розуміють значимості підліткової довіри до них, та й не дуже хочуть пізнавати і самих підлітків.

Згадуючи себе в ранньому підлітковому віці, я точно пам’ятаю, те відчуття тривоги, коли ти розумієш, що той голос всередині тебе набагато сильніший ніж слова батьків. Ти звертаєш увагу на те, що твій ніс, змінив сьогодні свою форму, а вчора він був іншим… і знову тут з’являється – це відчуття тривоги, бо ти не розумієш, що з тобою відбувається, а розповісти старшим і, не хочеться, бо, що говорити? Що ти змінюєшся? Для них то природньо і вони все одно скажуть: «Ну, ти ж ростеш», а коли твій організм починає заявляти про себе, твоє серце не може так швидко реагувати на твій ріст, і ти відчуваєш страшні фізичні відчуття болю, але з’являється сильніша біль – це страх, що ти можеш через це померти. А лікарі, люди дорослі, вони теж просто скажуть, що ти ростеш….

Вік 11-13 р., є дуже складним у житті підлітка, адже він є най незрозумілішим, вчора ти ще був дитиною, а сьогодні не зрозуміло Хто, але точно вже не дитина….і ще не дорослий. І тут, як ніколи потрібна любов і прийняття мами і тата, адже ці люди як ніхто відчувають свою дитину, і дитина відчуває своїх батьків. Я знаю, що батькам трохи не зрозумілі бажання підлітків, особливо сучасним, їхній основний аргумент «ми такими не були, ми були вдячними і поважали своїх батьків,» і мені дуже хочеться сказати, що сучасні підлітки теж поважають і люблять, але по-своєму. Я знаю історії, коли мами соромили своїх дівчат, що в них з’являлися місячні чи говорили хлопцям типу, ще «палка» не виросла, щоб я тебе слухала. Таких прикрих історій є маса, але сьогодні є багато написаних чудових книг, статей про статеве, духовне виховання підлітків, що просто соромно їх хоча б не проглянути.

Ціль сьогоднішньої моєї статті – це коротко розповісти про довіру та її значимість для підлітків. Адже, я знаю, що підлітковий вік – це старт великого, нового життя для щасливої особистості, він пройде, як пройшов етап народження, перші спроби сидіти, повзати, ходити, говорити перші слова і т.д. І весь цей шлях, який пройшла дитини уже збудувався або зруйнувався «стовп довіри».

Як на мене довіра – це переконаність у щирості, чесності, відкритості, іншого по відношенню до тебе. Довіра – це вільне вираження будь-яких почуттів, і позитивних і негативних, без страху оцінки та неприйняття.

І я точно знаю, що наступні фрази руйнують відчуття близькості та довіри підлітків до дорослих.

Те, що відштовхує підлітка від себе:

Загальні фрази, наприклад «Довірся мені, я ж краще знаю….», «Ти ж знаєш, що все одно я права», «Я ж тобі говорила, а ти не повірив…» і т.д.
Відсутність справжності, суворість, емоційна холодність.
Не вміння слухати і чути!
Перебивання під час «сповіді» підлітка.
Оцінювання підлітка.
Приниження підлітка у присутності його друзів.

Те, що точно відновить довіру :

Дотримуйтесь свого слова, якщо пообіцяли, то виконуйте.
Дозволяйте підлткам самостійно розпоряджатись своїми кишеньковими грошима (давайте ту, суму грошей, яку ваша сім’я реально може дозволити).
Не говоріть про підлітка за його спиною (не обговорюйте його по телефону з іншими людьми) він всеодно почує, не обманюйте.
Поважайте його кордони – стукайте при в ході в його кімнату, не беріть речей без його дозволу.
Визнавайте свої помилки і просіть вибачення.
Запитуйте про те, що відчуває, чого боїться, чого хоче, ваша дитина. Запитання «Чим я можу тобі допомогти?» є досить ресурсним для підлітків.
Говоріть про свої відчуття, у формі Я-висловлювання. Використання під час спілкування «Я-повідомлення» допомагає висловити свої почуття, не принижуючи іншу людину (порівняйте: «Я дуже хвилююсь, коли тебе немає вдома об 11-й вечора» та «Ти знову прийшов додому об 11-й вечора?!»).

«Я-висловлювання» – це проголошення почуттів, які ви переживаєте у неприємній для вас ситуації, визнання та формулювання власної проблеми з цієї причини («Вибач, але я відчуваю роздратування, коли ти говориш це...», «Коли чую твої слова, я навіть не знаю, що і сказати, настільки я розгублена»). Формулюючи таким чином питання, ви усвідомлюєте власну проблему: це – моя проблема, що я роздратована, це – мої відчуття, і, ніхто, крім мене, не може зрозуміти, чому саме ці відчуття виникли у мене в цій ситуації.

Підтримуйте при невдачах та поразках.
Говоріть компліменти.
Дозволяйте здійснювати сімейні покупки та хоча б один день на тиждень, дозвольте підлітку, подбати про вашу спільну вечерю.
Разом подивіться фільм, який зможете обговорити.
Пам’ятайте, що ваша дитина обрала саме Вас, тому Ви є найкращою мамою та найкращим татом для нього! А основне - просто ЧУЙТЕ СВОЮ ДИТИНУ!!!