ЧОМУ МИ НЕ ЙДЕМО ДО ПСИХОЛОГА?

А от чи проблема вирішиться, чи просто відкладеться, чи ще гірше, спочатку затихне, а згодом зможе щось вибухнути у Ваших стосунках чи в самому собі, це вже зовсім друга історія...

Мабуть відіграє роль ментальне ставлення до того чи вартує ходити до психолога. В Україні побутує такий міф, що лише «не зовсім здорові» звертаються до психолога. Постараюсь розвіяти цей міф. От коли Ви хворієте на застуду чи у Вас ангіна, болить горло і Ви звертаєтесь до отоларинголога (ЛОРа), щоб він Вам допоміг і вилікував. А якщо у Вас болить шлунок, то звертаєтесь до гастроентеролога, бо Ви відчуваєте дискомфорт і біль. А якщо у Вас різкий біль зуба, то Ви дуже швидко біжите до стоматолога. А чому тоді, коли у Вас «болить душа» Ви не йдете до психолога? Психолог – це також лікар, який постарається допомогти «вилікувати» Вашу душу, якщо Ви цього забажаєте.

Часто ми вважаємо, що ми сильні і справимось самі. Ну ж справлялися всі 15, 20, 30, 50 років, чому зараз не зможемо?! Але коли ми хочемо постригтися, то не кожен із нас зможе себе постригти, а йде до перукаря. То чому коли у нас «неполадки» вдома, чи з коханими, чи на роботі, чи з друзями, чи із собою ми не йдемо до психолога? Давайте відверто признаємось собі, спілкування з друзями точно має ефект підтримки та заспокоєння, але чи ми можемо поділитися усіма нашими думками та бажаннями? Впевнена, що ні, бо є щось, що складно говорити, складно признаватися, а часто просто навіть не знаєш і не розумієш, що сказати, бо нічого не ясно. Основне правило у роботі психолога – це конфіденційність. Все, що сказане у кабінеті психолога залишається у тому ж кабінеті. Тож там можна сказати все, не боячись, що хтось дізнається.

А може є щось, що заховано набагато глибше. А може ми боїмось свого відображення у дзеркалі, бо можемо дізнатися про себе чи про свої стосунки із оточуючими щось нове і не завжди приємне, а це викликає неймовірний страх та невідомість, що з цим знанням робити. Часто можна почути вислів: «Хто не ризикує, той не п’є шампанського», так і психологічне/психотерапевтичне консультування є тим ризиком, якого ти приймаєш або ні. Або ти отримуєш від цього задоволення і пізнання приносить свої плоди, або вирішуєш, що ти цього не потребуєш. Мабуть нам запам’ятались слова філософа Сократа: «Пізнай себе і ти пізнаєш весь світ». То краще пізнати себе, зрозуміти, прийняти, тоді буде легше нам зі світом. А може ми відкриємо навпаки, щось нове і таке неочікувано цікаве, що зможе нас завжди підтримати та розрадити.

Статистика показує, що якщо вже людина наважилась звернутись до психолога, то це коли криза минула, але вважає, що "більше так бути не може". Появляється відчуття безвиході, страху, розпачі, сорому, а то й огиди. Ми можемо лише фантазувати та бажати, що все наше життя буде у білому кольорі. Але воно буває яскраво кольоровим, буває сірим, а буває і чорним, і від цього не втечеш. Головне, навчитися давати собі з цим раду. Знати свої ресурси, які допоможуть вийти із невиході, або вміти знаходити ресурси, що також не мало важливо. І якщо психолог, це той, який допоможе «полікувати» Вашу душу, відкиньте стереотипи, сховайте книжку із міфами, і дійте! Щастя Вам!