Простір, що формує чи руйнує?

Кожен із нас обрав ту сім’ю, батьків в якій прожив певну кількість років. Існує вислів «Батьків не вибирають» ця фраза ніби є даністю, яку не можна змінити – можна лише прийняти. Хоча, існують інші думки, що ми обираємо самі своїх батьків. Якщо ти народився в сім’ї вчителів, а не фермерів – це твій вибір і твоя місія, щось привнести в цю сім’ю.

Чому я розпочала думати над цією темою? Ось коротенька історія.

Зустрілись дві подруги (схожого соціального статусу, певних моральних цінностей) тай розповідають одна одній про свої бажання. Коли ділились ними, то зрозуміли, що хочуть вони ніби подібне. Але чому цього ще не мають – стало зрозуміло, коли розповіли про свої сім’ї та інтроекти, які існували у них в підсвідомості.

Висновок такий – ти хочеш рівно стільки і те, що хотіли у твоїй батьківській сім’ї. І не всім щастить розпочати хотіти більшого ніж хотіли батьки. Ніби, простір є звуженим і обмеженим, тим середовищем в якому ти зростав.

Я пам’ятаю, як в підлітковому віці усвідомила, що я хочу жити по-іншому ніж мої батьки, родичі. Я пам’ятаю, те відчуття збудження і страху . Коли ти розумієш, що має бути не так, а як – ТИ не знаєш. А ще я пам’ятаю, як відповідала на своє запитання – якби я народилася і росла в сім’ї депутатів, то я б була б вже не я=) тому я росту в цій сім’ї, щоб БУТИ СОБОЮ. Хоча було заздрісно, бачити по телевізору, як живуть діти заможних людей.

Як на мене дуже важливим у становленні особистості є фундамент, який вона отримала чи не отримала у своїй сім’ї.

Сьогодні багато підлітків, як і дорослих – шукають себе, шукають своє покликання, свого партнера, свою домівку, але дуже важко знайти, якщо не знаєш, що шукаєш!

Правда, зараз є багато тренінгів росту, які ніби нас навчають, будувати самостійно своє життя, позбавлятись від установок, інтроектів, очищатись від внутрішніх критиків, але… дуже важко будувати будинок без фундаменту.

Є люди, які в дитинстві настільки відчували дефіцит задоволення своїх потреб, що ще в ранньому підлітковому віці здійснювали пошук середовища в якому можна було б їх задовільнити. Не завжди це виходить в екологічній для себе чи для інших формі.

Відома притча, яка розставить всі точки над і….

Прийшла дочка до батька і каже:
– Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, я не бачу в ньому ніякого сенсу! У мене постійно труднощі і проблеми … Я весь час пливу проти течії .. У мене просто немає більше сил !!! … Що мені робити ???

Батько замість відповіді поставив на вогонь три однакові каструлі з водою, в одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав каву.

Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, і налив в чашку кави з третьої каструлі.
– Що змінилося? – Запитав він дівчину.

– Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді. – Відповіла вона.

– Ні, дочка моя, це лише поверхневий погляд на речі.

Подивися – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих обставин – окропу.

Теж саме відбувається і з людьми – сильні зовні можуть розклеїтися і стати слабкими, тоді як крихкі і ніжні лише затвердіють і зміцніють.

– А кава? – Запитала дочка.

– О! Це найцікавіше! Кава повністю розчинилась в новому ворожому середовищі і змінила її – перетворивши окріп в чудовий ароматний напій.

Є особливі люди, які не змінюються під тиском обставин – вони самі змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання з будь-якої, навіть найбільш несприятливої ситуації.

Я хочу, щоб ти припинила вести себе як “морквина”, згадала про те, що ти людина, щастя якої – в її власних руках!

Будь як кава. Будь сильнішою за каву!
Міняй обставини, а не себе саму !!