Із щоденника психотерапевта

Одного разу в амбулаторію прийшла молода красива жінка з двома хлопчиками і зовсім маленьким малям. Вона не могла говорити. Такий симптом називається "істеричною німотою".

На листі паперу вона написала, що декілька днів назад вона несподівано втратила дар мовлення. Психологічний аналіз був неможливим. Тому лікар спробував усунути порушення за допомогою навіювання і добився успіху після декількох сеансів гіпнозу. Пацієнтка заговорила, зовсім тихо, хрипло і боязко.

Вона багато років страждала від нав'язливої ідеї - прагнення убити своїх дітей. Батько дітей кинув її. Вона залишилася сама і голодувала разом з дітьми, ледве заробляючи на харчування шиттям. Тут її і відвідала думка про вбивство. Жінка була близька до того, щоб кинути дітей у воду, але відчула страшенний страх. З цього часу її почав мучити імпульс, який підштовхував її покаятися у всьому поліції, щоб захистити дітей від самої себе. Цей намір призвів майбутню пацієнтку до страху смерті. Вона боялася повішання, і при думці про це у неї перехоплювало горло. Від реалізації свого імпульсу жінка захистилася за допомогою мутизму.

Насправді німота була горловим спазмом, який остаточно розвинувся (спазм голосових зв'язок). Труднощів у встановленні ситуації, яка була пережита в дитинстві і знайшла свій відбиток у відбувшомуся, не було. Осиротів дівчинкою, вона жила серед людей. В кімнаті разом з нею жило шість і більше людей. Зовсім маленькою вона зазнала сексуальних домагань зі сторони дорослих чоловіків, і її мучила туга за мамою-захисницею. Горло і глотка завжди були місцем, де гніздилися душачий страх і туга.

Коли вона стала мамою, вона бачила своїх дітей в ситуації, подібній до тієї, в якій колись була сама. Вони не повинні були залишатися живими. Окрім того, вона перенесла на дітей ненависть до свого чоловіка. Виникла божевільно заплутана колізія. Жінка була зовсім фригідною і тим не менше, не дивлячись на важкий генітальний страх, спала з багатьма. Після терапії вона змогла справитися з деякими труднощами. Дітей вдалося влаштувати у виховний заклад. Жінка знайшла в собі сили, щоб знову взятися за роботу. В амбулаторії для неї зібрали трохи грошей. Насправді ж, злидні залишилися, хіба що трохи пом'якшені. Безпомічність таких людей штовхає їх до непередбачуваних вчинків. Жінка вночі приходила додому до лікаря і погрожувала самогубством і вбивством дітей, якщо він не зробить те-і-те, не захистить її від тих і інших і т. д. Лікар навідав її вдома і зрозумів, що справа не у високонаучній проблемі етіології неврозу, а в іншому - як людський організм може рік за роком витримувати таке життя. Не було нічого, що хоч якось би освітлювало це життя, нічого, окрім злиднів, самотності, сусідських пліток, турбот про хліб насущний і до того ж злочинних зачіпів роботодавця. Працездатність пацієнтки була вичерпана важким душевним розладом. Десятигодинна щоденна робота приносила малий заробіток. Але найстрашніше заключалося в тому, що жінка виживала на ці гроші разом з дітьми!!!

Як їй це вдавалося так залишилося загадкою для лікаря. При цьому вона зовсім не опустилася фізично і навіть читала книги, в тому числі ті, які випрошувала в лікаря.

Не матеріальна потреба породжує неврози, а неврози, якими страждають люди руйнують їх уміння хоть якось розумно діяти в умовах цієї потреби, пробитися, вистояти в конкуренції на ринку праці, знайти спільну мову з тими, хто знаходиться в тому ж соціальному статусі, і взагалі, звільнити голову для того, щоб думати.

Невроз звичайних працьовитих людей - це відкритий бунт проти вбивства душі, який стосується всіх.

Забезпечина людина переносить це захворювання з гідністю, та й в матеріальному плані він з ним якось справляється.

Якщо ж річ йде про людину праці, то у неї невроз проявляється як трагічний гротеск, що він собою в дійсності і представляє.

Одна з моїх клієнтів страждала так званою німфоманією. Вона не могла досягти сексуального задоволення і тому спала з усіма чоловіками, які потрапляли їй під руку, займалася маструбацією піхви використовуючи ручку ножа, або його лезо, допоки не починалася кровотеча. В історії цієї хворої в повній мірі розкрився, знищуючий природнє життя, вплив багатодітної, бідної, задавленої турботами сім'ї. У матерів таких сімей немає ні часу, ні можливості для серйозного виховання дітей. Якщо мати помічає, що дитина займається ананізмом, вона може запустити в неї ножем, а дитина, пов'язавши ніж із сексуально зумовленим страхом покарання і почуттям провини, задавлює задоволення, але пізніше намагатиметься, відчуваючи неусвідомлене почуття провини, прожити оргазм за допомогою того ж ножа.

В даних випадках "Я", яке було ще нормальним, розривалося між визнанням інстинкту або моралі і зріканням інстинкту або моралі. Здається, що воно лютує проти своєї совісті, хоче позбутися від неї не знаючи міри в інстинктивних діях. Совість можна однозначно оприділити як вплив суперечливого жорстокого виховання.

Істерики і ті, хто страждали неврозами нав'язливих станів, виховувалися в послідовно антисексуальному дусі. Ці люди з раннього дитинства були в стані сексуальної бездоглянутості або, навіть, спокушалися. Але потім, як правило, йде жорстоке покарання, пізніше нагадувавше про себе у вигляді почуття провини.

"Я" захищається від совісті, яка перевершує його по силі, за допомогою витіснення, в такий же спосіб, як і в інших випадках йде захист, тільки тут від сексуальних бажань.