|
|
Що таке ОКР у дітей
Обсесивно-компульсивнпй розлад (ОКР), (від англ.obsession – «одержимість ідеєю» та англ. Compulsion – «примус»), це невроз навязливих станів, психічний розлад. Цю хворобу батькам важко побачити на початках, вона не кидається в очі, вона не примітна. Як правило вона розвивається поступово, як сніжний ком. Коли приводять дитину до лікаря, і то як правило спочатку така дитина потрапляє до психолога (але не кожний психолог розбирається в дитячій психіатрії, тому часто можна нашкодити звичними методиками), то хворобі вже не перший рік.
Які ж ознаки має ОКР?
Дитина, котра має цей розлад відрізняється від інших тим, що інакше мислить. А саме, її думки мають негативний, нав2язливий окрас (обсесивні думки). Вони можуть мати наступний конструкт: «Всюди бруд, я можу взятися за щось і бруд з мікробами перейде до мене», або «Якщо я подивився на брудну людину, то мої руки можуть тепер бути брудними», або «Я боюсь вбити свою маму, чи братика, чи сестричку. То я не заходжу на кухню, бо можу побачити там ніж. А якщо побачу ніж, то точно зможу вбити маму».
Думки такого роду у діток настільки сильні, що викликають сильні емоції, як правило тривогу та страх. Ті досягають пікових точок, котрих діти не можуть витримати і щоб справитись із таким станом, вони починають мити руки (найчастіша така дія, але можуть бути інші заспокоюючі дії), все частіше, частіше, обов2язково із милом, або декількома, витираючись окремим рушником. Ці дії приносять тимчасове заспокоєння та знижують тривогу, але лише на короткий час, до наступної тривожної ситуації (такі дії називаються компульсіями). Також притаманні дітям з ОКР - надвисока гидливість, настороженість, тривожність, багато страхів, такі дітки потребують постійних завірянь від дорослих, і дорослі включаються в цей процес, але завіряння мають також короткочасне заспокоєння. Дітям із цим розладом притаманні перфекціонізм, для них важливо, щоб все було в порядку, зроблено ідеально.
В комунікаціях з однолітками ці діти можуть виділятися своїми особливостями, а можуть і взагалі бути самотніми, боячись заразитись або заподіяти шкоду комусь.
Ці дітки дуже страждають від думок такого характеру і деякі, навіть є критичними до них (але далеко не всі). Тому чекати, що це пройде немає сенсу, цей розлад не пройде сам по собі.
Дітям обов2язково потрібна психотерапевтична допомога, а в деяких випадках в комплексі з медикаментозною.
Найдоказовішою та найефективнішою в роботі з цим розладом показала себе когнітивно-поведінкова терапія (КПТ).
Саме цей напрямок терапії працює зо всіма ланками: з думанням (як ми мислимо, про що, в якій спосіб), з емоціями, адже наші думки завжди впливають на наш настрій та емоції, з тілом (емоції знаходяться в тілі, тому тіло завжди реагує на емоції), з поведінкою, яка є заключним етапом в цьому процесі.
Саме КПТ впливає на весь ланцюг.
Для роботи з ОКР використовують ряд методик, технік та поведінкових експериментів. Виявлений в дітей на ранніх стадіях ОКР, дуже добре піддається лікуванню та має позитивні прогноз методом когнітивно-поведінкової терапії.
Категория: СТАТЬИ » Статьи по психологии Другие новости по теме: --- Код для вставки на сайт или в блог: Код для вставки в форум (BBCode): Прямая ссылка на эту публикацию:
|
|