"1+1" або спроба прояснити стосунки

Часто пари можуть думати або говорити про розставання. Коли люди вступають у шлюб або просто починають бути разом, то розраховують на взаємну повагу, вірність, турботу.  Кожен може мати абсолютну впевненість, що той інший/інша точно знає, що важливо в цю хвилину, як, скільки разів, за яких обставин. Тобто два “телепати” починають “будувати” стосунки, взагалі можна не домовлятись, можна ще здалеку вгадати ВСЕ (мабуть добре знайома фраза “Я так і знала”). Насправді це сумно, адже така форма створює ілюзії, а непрояснені ситуації, утримані (неозвучені) емоції мають властивість накопичуватись в геометричній прогресії.  Стосунки — це завжди зусилля з обох сторін, це сміливість брати на себе відповідальність (при цьому в ідеалі кожен бере половину), це завжди вибір якою/яким бути у стосунках. Як можна побудувати стосунки не домовляючись та не прояснюючи конфліктні моменти? А ніяк. Тому що стосунки — це завжди діалог, це завжди розмова або контакт між двома людьми.  Ніяково, страшно, незручно говорити про свої бажання, тому можна просто “хоронити” свої потреби в собі. Незадоволення у стосунках супроводжується злістю, роздратуванням, пригніченням, замиканням та інше, які призводять до гніву, точніше його подавлення ( адже партнер є важливою та любимою людиною,на якого нам важко злитись). Ось картина таких стосунків: і не заявиш достатньо точно про свою потребу (напр., страшно), і в іншого не запитаєш (напр., “Знаю, що йому краще!”).  Уявіть, що у кожного є призма сприйняття, через яку озвучені потреби виходять та заломлюються під певним кутом, цей месидж проходить через призму партнера та сприймається у “зміненному” вигляді. Якщо користуватись цією метафорою, то кут заломлення тим більший, чим менше прояснень. Тобто потреба, яка виникла у одного партнера, доходячи до іншого, зазнає ряд змін. Потреба може бути недостатньо добре сформованою, не сказано що, як, скільки разів, бажання може не мати емоційного підсилення, коли ми озвучуємо можемо ряд емоцій утримувати. А партнер в кінцевому результаті не так зрозумів, не так почув, і взагалі зробив те, що у нього не просили (адже він теж має свою призму!).  У побудові стосунків важливо прояснювати, важливо говорити партнерові про свої потреби,важливо говорити в якій формі. Я підготувала вправу на прояснення. Умова: поділитись інформацією, яку не говорять зазвичай. Один партнер говорить, а інший контейнує (слухає) і навпаки.  Правила: коли один говорить, інший мовчить. Важливо, щоб такі речі сприймались без критики. Формувати питання або відповіді краще без порад та без звинувачувальної форми, а помічати свої переживання та озвучувати партнеру (“я злюсь тому що...” , “я злюсь бо мені здається”.  На завершення такої вправи добре було б сказати ,що ви цінуєте стосунки,що він/вона є важливим, та не хочете ранити.  В кінцевому результаті прояснення вам дасть змогу позбутися фантазій, ілюзій з приводу вашого партнера. Все залежить від вас, як ви віднесетесь до цього, не лякайтесь почутого. Зрозумійте, що у чомусь думки з партнером збігаються, а над чимось варто попрацювати. Можливо, усе написане приблизить вас до діалогу, “отверезить”, додасть живості, відчуттів, переживань.