|
|
Шаповалов В.О., Янченко О.В. Криміналістичні рекомендації щодо застосування відеозапису при проведенні окремих слідчих дійКатегория: Психодиагностика, Психолингвистика, Учебные пособия, Книги по психологии | Просмотров: 2505
Криміналістичні рекомендації щодо застосування відеозапису при проведенні окремих слідчих дій
Кримінально-процесуальне законодавство України передбачає можливість використання відеозапису при проведенні різних слідчих дій, оскільки сам матеріал відеозйомки, якщо він отриманий у встановленому порядку, є документом і використовується як доказ (ст.ст. 98-99, 223 КПК).
У зв’язку з розвитком технічного прогресу та доступності портативних технічних засобів фіксації аудіовізуальної інформації, які надають змогу швидкісної фіксації об'єкту зйомки в статиці та динаміці, застосування відеозйомки при проведенні слідчих дій стає все більш поширеним, особливо — при розслідуванні тяжких та особливо тяжких злочинів, насамперед — скоєних проти життя та здоров’я особи.
Однак досвід авторів, які мали змогу проаналізувати значний обсяг відеоматеріалів слідчих дій з різних куточків країни (Львів, Запоріжжя, Київ, Луганськ тощо), свідчить про те, що слідчі не в достатньому обсязі володіють як технічними, так і тактичними прийомами застосування відеозапису, внаслідок чого якість знятих матеріалів є досить низькою. Низька якість матеріалу тягне за собою його неефективність, у зв’язку з чим у значній кількості подібних випадків ні прокурори, ні судді не використовують матеріали відеозаписів при розгляді справи по суті та навіть не переглядають їх у судовому засіданні, фактично зводячи нанівець усі зусилля слідчого та саме призначення відеозапису.
Низькаякість матеріалів відеозапису, насамперед, пов’язана з тим, що слідчі підходять до використання відеозйомки лише як до формального додатку до протоколу слідчої дії (в багатьох випадках лише для доказування відсутності фактів застосування насильства до підслідної особи чи наглядної фіксації показів, якими особа викриває себе у скоєнні злочину), фактично не розуміючи майбутніх доказових перспектив самого відеозапису. Під майбутньою доказовою перспективою слід розуміти його можливе використання при провадженні судово-психологічної експертизи, тобто тієї самої експертизи, за допомогою якої можна встановити — чи наявні психологічні ознаки достовірності в показах, які надала особа в тому чи іншому випадку; тієї самої експертизи, якісний результат якої майже стовідсотково залежить від якісного проведення слідчої дії та грамотності застосування відеозйомки.
«Завдяки» формальному підходу до застосування відеозапису слідчі взагалі не переймаються технічними умовами запису, перекладаючи це на залучених спеціалістів, що проводять відео-зйомку, а також припускаються багатьох тактичних помилок, внаслідок чого втрачають майбутні важливі докази.
У зв’язку з наведеним автори зважили за доцільне розробити основні вимоги та рекомендації щодо якісного застосування відеозапису при проведенні окремих слідчих дій, розуміючи під якістю застосування відеозапису його здатність як технічно, так і тактично бути придатним для провадження судово-гісихологічної експертизи та демонстрації у судовому засіданні.
З огляду на отриманий досвід, положень криміналістичної техніки і тактики, психології та судово-психологічної експертизи, вимоги та рекомендації щодо якісного застосування відеозапису можна поділити на три види:
— технічні (розміщення в просторі особи, то надає покази; розміщення відеокамери відносно цієї особи; освітлення тощо);
— формальні (часові та етичні характеристики комунікативної взаємодії слідчого з особою, що надає покази);
— змістовні (щодо змісту комунікативної взаємодії слідчого та інших учасників слідчої дії).
Оскільки за умов, що розглядаються авторами у цій статті, відеозапис найчастіше застосовується при проведенні допиту та відтворення обстановки і обставин події (у майбутньому КПК -слідчому експерименті), перейдемо до розгляду вищезазначених вимог та рекомендацій на прикладах вказаних слідчих дій.
Допит
Технічні вимоги. Як правило, допит відбувається в кабінеті слідчого, де площа у багатьох випадках є дуже обмеженою, що значно ускладнює проведення відеозапису фахівцем. При проведенні допиту є допустимим використання різних видів штативів та кріплень відеокамери, що дозволить заощадити додатковий простір. Об’єктив відеокамери повинен повністю охопити допитуваного (з ніг до голови в положенні сидячи), або його торс з урахуванням голови та рук (див. рис. 1, 2). Відстань відеокамери від допитуваного буде залежати від оптичних характеристик об’єктиву відеокамери. Якщо відеозапис проводиться з повним охватом об’єкту (допитуваного), то доцільно використовувати зовнішній мікрофон. Також для забезпечення отримання якісного відеозо-бражения слід приділити увагу додатковому освітленню в обох зазначених випадках розміщення відеокамери.
Формальні вимоги. У літературі з юридичної психології та криміналістики допит прийнято поділяти на стадії: підготовчу, початкову, стадію вільної розповіді, деталізуючу та заключну. Для проведення судово-психологічної експертизи за відеоматеріалами слідчих дій найбільш важливими є початкова стадія, стадія вільної розповіді та деталізуюча стадія, тому зупинимося на них більш детально.
На початковій сталії допиту діагностується психічний стан допитуваного, його емоційно-вольові настанови, прогнозується можливий розвиток міжособистісної взаємодії, відшукується можливість встановлення комунікативного контакту.
Комунікативний контакт - це ділова міжособистісна взаємодія. Перешкодами на шляху встановлення такого контакту (комунікативними бар'єрами) можуть бути міжособистісні антипатії, конфлікти, відмінності у моральних поглядах, соціальному статусі осіб, які спілкуються, психологічна несумісність та інше. Завдання слідчого — подолати такі бар'єри.
Спочатку слід приділити увагу просторовій організації допиту в приміщені, де він проводиться, тобто: розташуванню допитуваного відносно слідчого та наявних меблів; оскільки положення в просторі партнерів по спілкуванню сприяє формуванню довірливої атмосфери, яка відіграє важливу роль для встановлення комунікативного контакту та його позитивного розвитку (див. рис. 3).
Крім того, для встановлення комунікативного контакту особливе значення мають перші фрази слідчого, їх лексична побудова та емоційна тональність. Вони не повинні містити нічого негативного щодо особи допитуваного, але при цьому мова слідчого повинна бути позбавлена і награно підлещувального відтінку.
Доброзичливе знайомство, повідомлення свого ім’я й по батькові, звертання до допитуваного по імені та по батькові, охайний зовнішній вигляд, достойна, але не зарозуміла манера поведінки -усе це формує перше враження про слідчого. Допускається у перші хвилини допиту повідомлення слідчим деяких відомостей про себе, про ті сподівання, які він покладає на допитувану особу [12].
Змістовні вимоги. Найважливішою стадією допиту для проведення психологічної експертизи за відеоматеріалами слідчих дій є стадія вільної розповіді. Мета слідчого — створити умови для розкриття цієї стадії, тобто фраза слідчого, яка спонукає допитуваного до вільної розповіді, повинна бути максимально нейтральною, позбавленою від конкретизації та привнесення зайвого смислу. Найбільш коректними будуть такі фрази, як: «Розкажіть будь ласка, з чого все почалось...», чи «Розкажіть, що вам відомо про те, що трапилося». Почувши таку фразу, допитуваний може одразу перейти до розповіді з того моменту, з якого, на його думку, слід почати. Але допитуваний також може розгубитися і поставити питання, наприклад: «З чого саме треба почати, з того як ми познайомилися, чи про той день, коли це все сталося?». У цьому разі слідчий може відповісти, використовуючи частину запитання допитуваного, наприклад: «Почніть зі знайомства».
У процесі вільної розповіді небажано ставити будь-які запитання, тому що вони переривають природній хід ремінісцен-цій, що значно знижує інформаційну та діагностичну значимість цієї стадії. Запитання слід підготувати в процесі викладення показів допитуваним на стадії вільної розповіді та перейти до їх обговорення під час деталізуючої стадії. Доречним з боку слідчого в ході цієї стадії є здійснення зворотного зв’язку у вигляді щирої зацікавленості, яка супроводжується дозованим контактом очей, підтримуючими фразами («ага», «так», «добре», «зрозуміло»), репліками-резюме, кивками голови, які вказують на зацікавленість та утримання слідчим своєї уваги на розповіді. Переривати допитуваного допустимо у тих випадках, коли він упродовж тривалого часу (понад одну хвилину) надає нерелевантну інформацію, тобто свідчення, які мають дуже віддалене відношення до розслідуваної події, чи коли допитуваний вдається до морально-етичних та філософських роздумів.
Тривалість вільної розповіді залежить від декількох чинників:
— структури (багатоепізодичність, велика тривалість у часі) розслідуваної події;
— від того, вдалося чи не вдалося встановити комунікативний контакт слідчого з допитуваним та сформувати довірливу атмосферу;
— від психологічних особливостей особистості допитуваного;
— від фізичного та психічного стану допитуваного на момент допиту;
— від бажання чи небажання допитуваного співпрацювати зі слідством тощо.
Таким чином, ураховуючи вищезазначені чинники, бажано, щоб слідчий надав можливість допитуваному за власною ініціативою припинити розповідь, коли вже він сам прийде до висновку, що сказаного достатньо. Це дозволить на основі загального витраченого часу на вільну розповідь та її змістовної складової встановити, чи впливали якісь чинники на вільну розповідь, і якщо так, то які, яким чином, чи можна за необхідності їх усунути. Якщо після викладення допитуваним основної інформації щодо розслідуваної події він продовжує надавати нерелевантну інформацію, то слідчий може прийняти рішення про припинення розповіді.
При допиті також можливе і небажання особи відтворити певну подію у цілісній розповіді і навіть її неспроможність у цьому. У таких випадках застосовуються тактико-гісихологічні прийоми. Одним з них є «розбиття теми вільної розповіді»: допитуваному пропонується розповісти спочатку тільки про один епізод події, який є найзначнішим для зазначеної особи та простішим за фабулою. Початкова вербальна активність, яка при цьому виникає, полегшує допитуваному перехід до розповіді про подію в цілому.
Отже, надання особі, яка допитується, можливості вільної розповіді дозволяє оцінити її спроможність до самостійного викладення показань, рівень деталізації та уточнень за власною ініціативою, виключити сугестивний вплив (навіювання, підказки, натяки) з боку слідчого та інших учасників слідчої дії, що є дуже цінним як для встановлення причетності допитуваного до розслідуваної події та ролі в неї, так і для проведення судово-психологічної експертизи за відеоматеріалами слідчих дій.
Є змістові вимоги також і до деталізуючої стадії допиту.
У сучасній літературі з криміналістики та юридичної психології відмічається, що основними завданнями слідчого на деталізуючій стадії допиту є:
- заповнення прогалин вільної розповіді, уточнення деяких висловлювань, усунення суперечностей;
- одержання контрольних даних для перевірки та оцінки показань;
- діагностика причин замовчування допитуваним про окремі обставини події;
- діагностика та викриття завідомо неправдивих показань; здійснення правомірного психологічного впливу на допитувану особу з метою одержання правдивих показань.
Вирішити вищезазначені завдання слідчий може за допомогою постановки запитань:
— уточнюючих (метою яких є конкретизація та уточнення обставин, що мають значення для справи);
— нагадуючих (спрямованих на пожвавлення пам'яті допитуваного, викликання у нього асоціацій);
— контрольних (спрямованих на перевірку даних, що були повідомлені допитуваним).
При цьому слід додержуватись деяких правил. По-перше, питання слідчого більшою мірою повинні бути нейтральними та починатися словами: «де», «хто», «чому» і т. п., що забезпечує самостійність відповіді допитуваного. Також у деяких випадках допустимі так звані дихотомічні питання, коли допитуваному надається вибір між двома відповідями: «так» чи «ні», але використовувати подібні питання потрібно досить обережно, оскільки в них простежується елемент навіювання, наприклад — слідчий припускає факт, якого насправді могло і не бути [43].
По-друге, питання повинні бути вільні від сугестивного впливу. Як відомо, законодавець (ст. 143 КПК) забороняє ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді або підказка до неї (навідні запитання). До них належать:
— розмежувальні питання типу «або — або». Тут навіювання посилено, зменшена свобода вибору, третє виключено. Також, з боку слідчого, свідомо або несвідомо, може навіюватись перевага одного із запропонованих варіантів;
— питання прямого навіювання: «чи здійснювали ви удар ножем в праву частину живота потерпілому?» і т. п.
Слід підкреслити, що навідні запитання — це засіб одержання помилкових показань, тому вони становлять велику небезпеку для правосуддя. Порушення заборони КПК про неприпустимість навідних запитань може значно ускладнювати встановлення істини у справі.
Автори вважають за доцільне використання у деталізуючій стадії допиту різноманітних прийомів криміналістичної тактики допиту, насамперед — пред’явлення доказів, оскільки в цьому випадку відеозапис чітко фіксує як відповідь особи на таке запитання, так і його емоційний та психофізіологічний стан, що в подальшому надасть спеціалісту-психологу велику користь при вирішенні питань відповідного дослідження. З огляду на зазначене також доцільно вдаватися (за необхідних умов та випадків) до такого прийому, як власноручне складання допитуваним різноманітних планів та схем, або його пояснень до вже існуючих, чи до фотоматеріалів справи.
Відтворення обстановки і обставин події
Відтворення обстановки і обставин події (слідчий експеримент) з точки зору криміналістики можна поділити на дві тактично - технічні стадії:
- стадія фактичного допиту особи перед початком перевірки її показів;
- стадія перевірки наданих особою показів на місці та (чи) експериментальним шляхом.
Подібний розподіл вказаної слідчої дії на зазначені стадії, на практиці неодноразово виправдав себе, оскільки:
- по-перше, дозволяє слідчому ув’язати зміст показів особи з послідуючими діями;
- по-друге, дозволяє ознайомити інших учасників слідчої дії із її метою та змістом події, чим надає змогу іншим учасникам слідчої дії на законне втручання у її перебіг;
- по-третє, надає змогу слідчому провести порівняльний аналіз змісту показів, отриманих на різних етапах слідчих дій.
Рекомендації щодо проведення якісного відеозапису стадії фактичного допиту, а головне — вільної розповіді під час відтворення обстановки і обставин події, ідентичні вищенаведеиим рекомендаціям щодо проведення допиту. Розглянемо вимоги та рекомендації щодо перевірки показань на місці та (чи) експериментальним шляхом.
Технічні вимоги. Перед виїздом на місце події особлива увага приділяється перевірці комплектності та справності, підготовці до роботи відеоапаратури: наявності запасних відеока-сет(обсягу вільної пам’яті), акумуляторних батарей, додаткових джерел освітлення і подовжувального кабелю, штативів і струбцин для кріплення джерел, виносного мікрофону або радіомік-рофону.
У цій стадії слідчої дії бажано використовувати дві відеока-мери. Використання двох відеокамер дозволить водночас:
— за допомогою першої камери сфокусувати її роботу тільки на показах та діях у просторі особи, що перевіряється;
— за допомогою другої відеокамери шляхом орієнтуючої, оглядової, вузлової та детальної зйомки зафіксувати загальну обстановку, її окремі елементи в просторовій орієнтації та існуючий послідовності.
Цей прийом відеозйомки дозволить зберегти якість звуку і відеозображення, в яких відображені покази та дії особи, що перевіряється, зафіксувати їх з різних ракурсів з прив’язкою до навколишньої обстановки, яка пов’язана з розслідуваною подією.
Формальні вимоги. При проведенні перевірки показань на місці та слідчому експерименті доцільно попередньо ознайомитися з місцем їх здійснення. В ході ознайомлення слід уявити, де і які події будуть відбуватися, з яких точок повинен проводитися відеозапис. У таких випадках необхідно скласти письмовий план слідчої дії, в якому визначити її вузлові моменти, що будуть фіксуватися засобами відеотехніки, та основні прийоми фіксації. З цим планом, та й взагалі — з усіма умовами відео-запису перебігу тієї чи іншої слідчої дії обов’язково необхідно ознайомити фахівців, яких слідчий залучатиме до проведення слідчої дії.
Змістовні вимоги. Для підвищення інформативності зазначеної слідчої дії, слідчий може запропонувати підслідному самостійно, якомога детальніше, розповісти на місці про те, що відбувалося, та продемонструвати свої дії та дії інших учасників події, залучаючи за необхідності для цього статистів. Тобто, слідчий надає змогу підслідному самостійно, без зайвого втручання розповісти в динаміці про обставини події. Ця розповідь підлягає обов’язковій фіксації на відеозапису. Після завершення розповіді слідчий задає уточнюючи запитання по всіх важливих вузлових моментах з проханням продемонструвати дії/взаємодії підслідного та інших учасників події. Саме на цьому етапі буде доречним здійснення фотофіксації. Рекомендації щодо постановки та формулювання запитань, ідентичні вимогам деталізуючої стадії допиту, які були розглянуті вище.
Отже, використання слідчим при провадженні слідчих дій сучасних засобів відеозйомки та дотримання рекомендацій щодо їх проведення дозволить як підвищити інформативність отриманих даних та забезпечити документальне підтвердження якості проведеної слідчої дії, так і представити відеозапис як доказ у суді, а у разі необхідності — призначити судово-психологічну експертизу за відеоматеріалами слідчих дій.
Література
Связаться с администратором Похожие публикации: Код для вставки на сайт или в блог: Код для вставки в форум (BBCode): Прямая ссылка на эту публикацию:
|
|
